Вчіть дитину самостійно долати труднощі.

Багато вчителів говорить, що з батьками іноді важче давати собі раду, ніж з учнями. Деякі батьки схильні відразу бити на сполох і йти до вчителя з претензіями, коли їхній син або дочка мають проблеми чи отримують погані оцінки. Скажімо, в журналі «Тайм» розповідалося про викладачку одного з коледжів. Деякі її студенти «прямо в аудиторії дзвонили своїм  батькам, щоб розказати про низьку оцінку, а тоді посеред заняття передавали їй телефон, бо батьки негайно хотіли обговорити це питання. Декотрі батьки заявляли, що платять великі суми за навчання своїх дітей. Це означало, що прийнятною компенсацією за їхні витрати може бути лише оцінка високого рівня».

Багато вчителів говорить, що з батьками іноді важче давати собі раду, ніж з учнями

Рятуючи в такий спосіб дітей, батьки роблять їм ведмежу послугу. Як пише у своїй книжці Поллі Янг-Айзендрат, вони позбавляють їх можливості «на власному досвіді відчути, що означає приймати рішення, помилятись і виправляти свої помилки». У книжці також говориться: «Якщо батьки надмірно опікуватимуться дітьми і вирішуватимуть за них усі їхні проблеми, то самі батьки навчаться долати труднощі, а от діти — ні. Роблячи перші кроки на дорозі самостійного життя, вони одразу ж спіткнуться» («The Self-Esteem Trap»).

Будьте розсудливими, вирішуючи, яку освіту здобувати дитині.

Як згадувалось раніше, освіта може допомогти вашій дитині стати відповідальною дорослою людиною (Буття 2:24). Але яку освіту треба здобути, щоб досягти цієї мети?

Не думайте, що ваша дитина мусить закінчити університет, аби мати успіх у житті. Є й інші, менш дорогі можливості. Фактично, той, хто добре опанував якусь робочу спеціальність, може влаштувати своє життя не гірше, ніж випускник університету.

Підсумок. Школи не ідеальні, а сьогоднішнім учням доводиться стикатися з труднощами, про які ніхто й не чув ще кілька десятиліть тому. І все ж з вашою допомогою син або дочка зможе досягти успіху в школі! Чому б вам усією сім’єю не обговорити поради, наведені на сторінках 3—7 цього журналу?

​

Батьківські радощі та тривоги

1. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, співчутливо.

2. Не випробовуйте чесність дитини, якщо не хочете, щоб вам брехали.

3. Дозвольте дитині мати особисте життя.

4. Поважайте вашу дитину, як ви поважаєте інших людей.

5. Не захищайте дитину від життєвих обставин та наслідків її поведінки, бо діти навчаються тільки на власному досвіді.

6. Не скупіться на ласку: поцілунки, обійми, лагідне слово. Це потрібно і вам, і дитині.

7. Не займайтеся вихованням, коли ви втомлені, погано почуваєте. Спочатку відпочиньте.

Як оцінити батьками шкільні успіхи своїх дітей

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи"."Постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може... допомогти розібратися у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні - все одно що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає зубрилкою й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.

Правило 3 : безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає Ш бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?..вони вас засмучують...та й годі.

Правило 4 :не бийте лежаяого. Двійка, а для когось і четвірка - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5 : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6 : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.

Правило 7 - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.

Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана

Правило 9 : не скупіться на похвалу, будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.

Правило 10: визначне в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

Правило 11: ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, і вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, якої неможливо досягти.

Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою ( хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не зовсім запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні. Щоб усі правила виявилися ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина має бути не обєктом, а співучасником своєї оцінки. її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати -необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.

​

​